17.05.2021 в 17:15
Пишет
Таши:
16.05.2021 в 10:28
Пишет Макси_Лана:
не жаданом єдиним.
є одна поетеса. неймовірна.
коли читаю, мені трошки боляче. але це такий солодкий біль.
Ось проста дівчина Ліда
Веде свій тролейбус, а він — їде
Він їде крізь місто, у місті цвітуть вишні
Весна цьогоріч видалась дивовижна
Ліда думає: «Ось я, проста дівчина Ліда,
Живу собі, не лишаючи сліду,
Про мене не пишуть вірші
і не знімають фільми
Зате відпрацювала зміну — і вільна»
Ліда всміхається. Ліда цвіте, як вишня
У Ліди — вечірні зміни на цьому тижні
Ось ніч, і Ліда в депо після зміни
П’є «Кока-Колу» і їсть «Мівіну»
Навколо гудуть хрущі і цвітуть вишні
читати даліІ Ліда не думає про величне чи вічне
Квіти падають Ліді в тарілку,
В волосся,
В долоні
У Ліди в долонях — тролейбусні лінії
замість лінії долі
Ліду ніхто не чекає, Ліда нікому не сниться,
У Ліди тролейбус — її фортеця і колісниця
В депо є начальник і звуть його Гриша
Він каже: «Лідо, ти наче сіра миша
Купила б собі яку сукню,
хоч гривень за триста
Бо схожа на стрийського контрабандиста
Ти, Лідо, проста, наче п’ять копійок
Таких не кохають,
за таких не влаштовують бійок,
Була би ти, Лідо,
як більш-менш нормальна баба
Дивись, на тебе хтось і запав би
Може, у нас би з тобою щось вийшло»
Ліда мовчить. У серці у неї цвітуть вишні.
У Ліди є дід, дід живе на краю світу
Ліда любить свого старого діда
Дід живе біля річки і має човен
Дід знає, який цей світ, і знає, із чого він
Дід знає також усе про Ліду
Він каже їй часто:
«Лідо, ти могла би водить боліди,
Лідо, ти бути могла б як Шумахер
Хто не вірить у це — шли нахер
Шкода, Лідо, що так мало платять
Мені бракує на віскі, тобі — на плаття
Ох, Лідо, хай би воно все скисло
Шукай собі, доцю, контрабандиста
Ти, Лідо, така суперова дівка,
А в контрабандиста завжди є готівка
Він зрозуміє твої болі й мороки
Я знав одного такого.
Ви розминулись на двісті років
Він був, Лідо, як ти -
боявся любові і не боявся смерті»
Вишні великі і білі, наче полярні ведмеді
Ніч пахне дощем, пахне озоном
Ліда їде у нетрі промзони
Навіть промзона тоне в цвітінні
Десь там є пасажири, довгі непевні тіні
Вони там бувають за будь-якої погоди
На них — їхній найкращий одяг
Хтось із них переляканий, хтось сонний
Вони всі уперше у цій промзоні
Вони, певне, думають —
«Нічого собі, оце нетрі»
І кожен стискає в руках по монеті
І якщо говорити щиро
Ліда любить таких пасажирів —
не ставлять тупих питань, не пишуть кляуз
Ліда вмикає їм Емі Вайнхауз
І везе їх крізь ніч,
вони їдуть і їдуть, і їдуть
Бо це досить довго — доїхать до краю світу
Ліда думає: «І все-таки це гнітюча справа -
Возити покійників на переправу
Відвезу їх ще цього й наступного разу,
А потім наймуся водить паті-баси
Куплю собі шорти, сукні й намиста
Поїду на Ібіцу, зустріну контрабандиста
Він буде плавати брасом і говорити басом
Я буду барижити контрабасом
Буду курить самокрутки, а що, блін?
Ніякого Хендрікса, ніякої Дженіс Джоплін
Буду слухать веселу музику,
як там вона зветься
І не матиму жодного мертвого в серці»
Ось Ліда стоїть на краю світу
Тут немає вишень і квітів
Чесно кажучи, тут немає нічого
І тільки тіні сідають у дідів човен
І дід Ліді каже: «Лідо,
Скоро настане літо
Привезеш мені чого-небудь з городу
Я б собі посадив, але ця паршива погода
Тут, Лідо, клімат такий,
не дай боже всевишній
Ніщо не росте, навіть вишні»
Ось Ліда їде назад у промзону
І думає: «Це взагалі законно
Виїжджать на цю трасу
Тролейбусом Київпастрансу?
Хоч би не спіймав начальник Гриша
Ще випише штраф чи догану напише
Але ж воно того варте —
Якась надбавочка до зарплати»
Срібні монети лежать у кишенях куртки
Ліда слухає треки печального Курта
І так їй легко їхать по місту,
так вона легко дише
І сонце сходить над містом.
І вишні, усюди цвітуть вишні
URL записи
URL записиАвторка:
Марина Пономаренко.
P. S. Трохи несподівано
непоганий переклад російською зустрівся:
Вот простая девушка Лида
Смотрит в зеркало заднего вида
Ведёт троллейбус по городу, в городе цветут вишни
Этой весной они цветут особенно пышно
читать дальшеЛида думает: «Вот я, простая девушка Лида,
Живу себе, и меня никому не видно,
Обо мне не снимают кино, не пишут в газете
Зато отработала смену — и свободна как ветер»
Лида цветёт как вишня. Вишни как белая пена
У Лиды на этой неделе вечерние смены
Ночь, и Лида в депо после смены длинной
Пьёт «Кока-Колу» и ест «Мивину»
Вишни цветут, хрущи над ними гудят, конечно
И Лида не думает о великом и вечном
В тарелку ей и в ладони слетают лепестки вишни
У Лиды на ладонях троллейбусные линии
вместо линий судьбы и жизни.
Никто Лиду не ждёт, никому Лида не снится,
У Лиды троллейбус — её крепость и колесница.
В депо есть начальник, зовут его Миша
Он говорит: «Лида, ну ты как серая мышка
Купила бы себе платье, что ли, хоть гривен за триста
А то похожа на стрыйского контрабандиста
Ты, Лида, простая, как трусы в горошек
Таких не любят,
из-за таких не чистят друг другу рожи
Была бы ты, Лида, хоть чуток как нормальная баба
Глядишь, может, кто на тебя и запал бы.
Может, у нас с тобой бы что-нибудь вышло»
Лида молчит. В сердце у неё цветут вишни.
У Лиды есть дед, дед живёт на краю света
Лида любит своего старого деда
Дед живёт у реки, у деда лодка
Дед знает этот свет и из чего он соткан
Дед знает всё и про свою Лиду.
Он говорит ей часто: «Лида, ты могла бы водить болиды,
Лида, ты быть бы могла как Шумахер
Кто не верит в это — шли нахер
Жалко, Лида, что так мало платят
Мне не хватает на виски, тебе — на платья
Ох, Лида, хоть бы всё оно скисло
Ищи себе, доця, контрабандиста
Ты суперовая, Лида, девка,
А у контрабандиста всегда есть деньги
Он тебя поймёт, он привычен ко всякой жести
Я знал одного такого
Вы разминулись с ним лет на двести.
Он был, Лида, как ты —
боялся любви и не боялся смерти»
Вишни большие и белые, как медведи
Ночь пахнет дождём, пахнет озоном
Лида едет в недра промзоны
Даже промзона тонет в цветеньи
Где-то там пассажиры — неверные длинные тени
Лида таких тут встречала и прежде
Все они — в самой лучшей своей одежде
Кто-то испуганный, кто-то сонный
Все впервые в этой промзоне
И, наверное, думают:
«Вот занесло на край света!»
И каждый в руке сжимает монету
Но если честно, люди как люди
И Лида таких пассажиров любит
Не задают тупых вопросов, не пишут кляуз
Лида включает им Эми Уайнхауз.
И везёт их сквозь ночь,
они едут, и едут, и едут
Небыстрое это дело — доехать до края света
Лида думает: «Всё-таки мне не по нраву
Возить покойников на переправу
Так и быть, отвезу их ещё два раза
А потом наймусь водить пати-басы
Куплю себе шорты, платья, всякие там мониста,
Поеду на Ибицу, встречу контрабандиста
Он будет плавать брассом, говорить будет басом
Я буду барыжить контрабасом
Буду курить самокрутки, а что, блин?
Никакого Хендрикса, никакой Дженис Джоплин
Слушать весёлую музычку, как нормальные люди
И никаких мертвецов больше в сердце не будет»
Вот Лида стоит на краю света
Здесь нету вишен и цветов тоже нету
Честно говоря, ни черта здесь нет, аж неловко
И только тени садятся в дедову лодку
И дед говорит: «Лида,
Скоро настанет лето
Привезёшь мне чего-нибудь с огорода
Я б себе посадил, но паршивая эта погода…
Тут, Лида, климат такой —
не дай боже всевышний
Ничего не растёт, даже вишни»
И вот Лида едет назад в промзону
И думает: «Это вообще законно
Выезжать на эту трассу
Троллейбусом Киевпастранса?
Хоть бы не поймал начальник Миша —
Ещё выпишет штраф или выговор впишет
И всё-таки эти поездки кстати —
Какая-никакая прибавка к зарплате
Серебряные монеты бренчат в карманах куртки
Лида слушает треки печального Курта
И так легко ей ехать по городу,
так легко она дышит
И солнце восходит над городом.
И вишни, повсюду цветут вишни